Захисники трьох районів Маріуполя пробиваються на «Азовсталь». Група добровольців рветься їм на допомогу з Запорізького напрямку.
Після захоплення росіянами заводу імені Ілліча та проходу до моря в районі залізничного вокзалу втримати правобережжя Маріуполя наявними силами стало неможливо. Штаб оборони наказує залишити Центральний, Приморський і Кальміуський райони. Через панування ворога у небі, передислокування майже третини гарнізону було надскладною операцією. Береги Кальміуса пов’язує тепер один вузький аварійний міст. Ворог відстежував рух українських сил здалеку: вже під час формування колони техніки на Приморському бульварі над нею висів російський безпілотник. Але жодних ударів у цей час не завдавалося. Росіяни чекали, коли оборонці згуртуються на вузьких дорогах біля переправи.
,Назустріч правобережному гарнізону з «Азовсталі» вийшла група розвідки першого батальону «Азова» з приданими силами. Бійці мали перейти на правий берег річки і допомогти підрозділам, які проривалися на лівий. Щойно розвідники перейшли залізний міст і рушили в бік рибного порту, до моста вийшла перша колона. В цей час почався надпотужний обстріл з усіх видів озброєння. Снаряди, міни й керовані ракети летіли по мосту й місцевості навколо. Олег «Дим» Ратушинський з групи розвідки загинув, ще один боєць вважається зниклим безвісти.
У порту нас було десь півсотні людей. О другій ночі ми почали підготовку до виходу. З техніки залишалися БТР-4Е, пара «Козаків» та «Урали». До мікрорайону «Черьомушки» для евакуації тих, хто там перебував, відправили групу морпіхів, які раніше пробилися на «Азовсталь» з заводу імені Ілліча.
Ми вирушили у бік «Азовсталі» через Приморський бульвар та район залізничного вокзалу. Десь о третій ночі по нас почала працювати артилерія. Один з «Уралів» було розбито. У підсумку ми з азовцями групою під 100 людей пройшли на територію рибоконсервного заводу.
Фото з відкритих джерел
,Міст перебував під таким сильним вогнем, що ми вирішили туди не соватися. Лев «Хорус» Пашко [22-річний лейтенант, після поранення Микити «Раз-два» Надточія командував 2 батальйоном «Азова»; за два дні після описаних подій відзначений званням Героя України] виходив з нами пішки і вирішив зняти з суден рятівні плоти. На щастя, з нами були бійці 23 ЗМО. Морська охорона розібралася з цими плотами, надула їх і підготувала до переправи.
Азовці натягнули трос поміж берегами, 4-5 плотів зв’язали мотузками та почали переправу. Хорус залишався на правому березі одним з останніх. У цей час нас, певно, помітили з великого мосту і відкрили кулеметний вогонь. Хоруса поранили.
Фото з відкритих джерел
фото - Азов
Частина бійців, переважно поранені, виїжджала на автомобілях. Їм потрібно було проїхати через міст. Ті, кому не знайшлося місця в транспорті, йшли пішки. Наша група, чисельністю трохи більше 100 людей зайшла до ангара [у рибному порту]. Переправлятися через річку вирішили за допомогою плотів. Оскільки під час прориву в нас з’явилися поранені, то їх переправляли першими. Коли нас помітили, відкрили артилерійський вогонь.
Моя група залишалася останньою задля прикриття переправи. Поруч зі мною на землі лежав побратим, йому майже відірвало руку. Я надав допомогу, зайнявся собою, оцінив ситуацію і доповів по рації, що є вбиті та поранені, і що потрібна евакуація. Проблема була в тому, що пліт застряг посеред річки, а витягнути його ми не могли.
,Організувати евакуацію довго не вдавалося, хоча Редіс віддав команду витягнути нас за будь-яку ціну. В підсумку евакуювати нас прибули люди з командирського складу, що не передбачено жодними протоколами. Вони вивезли нас на металевому човні. Вже у шпиталі на «Азовсталі» лікарі нарахували в моїй нозі 13 уламків і ще один у руці. Мене стабілізували, але потрібного обладнання у наших медиків не було, тому правильно поєднати перебиті кістки було неможливо. [посилання 1]
відео АЗОВ
,Вночі ми отримали команду готуватися до прориву на «Азовсталь». У мене була зламана нога, тому від мене на цей час вже нічого не залежало: куди хлопці віднесуть, туди й віднесуть. У першій вантажівці з пораненими місця вже не було. Понесли до другої, але там теж було зайнято. Довелось сісти в «Козак» без броні, й ми рушили. Коли ми від’їхали з набережної, у приватному секторі неподалік від мосту [близько 1200 м] по нас відкрили вогонь. Ти дивишся у віконце «Козака», а уламки пробивають його борт і зупиняються біля твого живота. Обидві машини, в яких мені не вистачило місця, були знищені. В одну прилетів 152-міліметровий снаряд, друга згоріла вже на мосту.
Усі рухалися без фар, орієнтуючись по спалахах вибухів. «Козак» застряг у вирві – пролунала команда залишити машину. А я зі своєю зламаною ногою навіть стрибати не можу, бо вона лише перетягнута бандажами та турнікетом. Хтось з хлопців допоміг мені вийти. І ось я стою і дивлюся, як повз мене їдуть автомобілі та БТР. Водій БТР зупинився, здав назад, мені протягнули руку і я заліз на броню. Вся машина була обліплена піхотою. Я руками вчепився в якогось хлопця, попросивши його тримати мене, бо інакше б просто впав. Вже після заїзду на міст я відчув невагомість – БТР впав у річку.[посилання 2]
відео АЗОВ
,Разом з Олександром на БТР перебували Сергій Скрипаль і Едуард Кашпор з 23 ЗМО. Вони опинились у воді та буквально по дну вийшли на берег. Люди, які були всередині БТР, загинули.
Вночі прямим влучанням авіабомби було уражено командний бункер «Бастіон» на «Азовсталі». Стеля обвалилась як раз у тому місті, де стояло ліжко Дениса Прокопенка. Але в цей час він був «на раціях», керуючи виходом з правобережжя, тому не постраждав.
фото - Азов
,Ми отримали наказ зібрати речі та зброю, які можемо винести. Решту мали знищити. В моїй машині були п’ятеро поранених, які не могли ходити. Їх я мав доставити на «Азовсталь». Щойно ми почали рух, по нас почали працювати «гради», проте всі вони падали у море з перельотом. Пізніше ми потрапили під обстріл зі стрілкової зброї, але на автомобілях вдалося швидко виїхати з-під вогню.
По нас стріляли з усього: стрілковка, міномети, 152 мм, РЗСВ. Цей вогонь не зупинявся ані на секунду. Я такого не бачив ані в житті, ані в кіно, ані в комп’ютерних іграх. Попереду мене їхав БТР та ще один автомобіль. Він застряг у воронці, з машини вибіг мій побратим із криком «Штовхай!». Я почав штовхати, бо розумів, що будь-яка зупинка тут може бути смертельною. Метрах в 5 від мене пролетіла ракета ПТУР і влучила у бронеавтомобіль «Шрек» позаду.
фото - представник країни-агресора
,На мосту моя машина ледь не впала у річку, але ми таки дісталися головної прохідної «Азовсталі». Востаннє я був тут, коли ми приїжджали на «Азовсталь» заправлятися. Тоді іам щось горіло, але глобальних руйнувань не було. Зараз тут був краєвид із гри Silent Hill. Ми навіть не розуміли, де саме перебуваємо. Знайшли велику воронку від авіабомби та стали носити туди поранених. Увесь цей час, з 4 до 6 години ранку, продовжувала працювати артилерія. [посилання 3]
Maxar
,Перед проривом на «Азовсталі» було підготовано групи піхоти з ношами. За словами хірурга Євгена Герасименка, наступного дня польовий шпиталь на території комбінату прийняв 104 поранених. Лікарі не відходили від операційних столів протягом 36-38 годин.
БТР-80, на якому ми їхали з порту, довелось залишити одразу за мостом, адже замість прохідних вже були суцільні руїни, і проїхати там ми не могли. На заводі нам дали свій бункер, до якого перейшло ім’я нашого попереднього командного пункту «Джерело». Оскільки в нас під час прориву на «Азовсталь» все згоріло, ми отримали нові квадрокоптери, протитанкові засоби, рації й таке інше. Облаштували командний пункт, повісили ротний стяг і були готові до продовження боротьби. Лева «Хоруса» Пашка під час прориву було поранено, тож я очолив 2 батальйон, який було доукомплектовано бійцями інших підрозділів.
Командний пункт «Джерело» в бункері «Азовсталі»
Перехід з «Джерела» до бункерів «Дос» і «Бетон»
фото - Азов
,Суцільної мережі підземних переходів поміж бункерами не було, але деякі з них були пов’язані, іноді частково, тобто для переміщення доводилося підійматись на поверхню. Кожен підрозділ виділяв певну кількість бійців для розвідки цих підземних ходів. У нас за це відповідали чотири людини, які мали єдину задачу – створення мапи підземних переходів. «Джерело» було частково пов’язане з «Бастіоном 2», «Досом» та «Бетоном» підземними ходами, які мали декілька виходів на поверхню. У цей час ми ще бились поза межами «Азовсталі»: батальйон втримував лінію між вулицею Азовстальською і Морським бульваром.
фото - представник країни-агресора
,У той час, коли захисники правобережжя проривалися на «Азовсталь», за 150 кілометрів від Маріуполя почався бій, який мав безпосереднє відношення до оборони міста. У ніч з 14 на 15 квітня відбулася спроба пробити зовнішнє кільце блокади та пройти до Маріуполя з Запорізького напрямку. Для цього на базі підрозділу ССО «Азов» пройшло злагодження добровольців: бійців морської піхоти, десантно-штурмових військ, СБУ тощо. Сподівалися зібрати батальйонну тактичну групу, але потрібної кількості техніки не було.
Завданням новоствореного підрозділу не була повноцінна деблокада міста. За планом інші підрозділи ЗСУ мали відволікти ворога і дати групі змогу перетнути лінію фронту, уникаючи зіткнення, пройти близько 100 кілометрів і прийняти бій вже в районі селища Мангуш у 15-20 км на захід від Маріуполя. Далі збиралися діяти по ситуації: першим варіантом був вихід гарнізону міста, другим – підкріплення гарнізону силами добровольців.
У першій половині квітня бійці на чолі з командиром 1 загону ССО «Азов» Петром «Ролло» Горбатенком прибули до району Запоріжжя. Це була легкоозброєна піхота, яка мала на місці отримати техніку. Техніки вистачило лише на ротну групу, і наявні машини були не в кращому стані. Обговорювалася ідея перевдягнути частину бійців у російську форму, тому брали лише трофейні зразки або радянську техніку, яка використовувалася росіянами.
,У підсумку до прориву було підготовано близько 150 піхотинців і 15 одиниць важкої техніки з екіпажами. Колона рухалась вночі без світла. Зробити для групи коридор не вдалося: через відсутність технічних засобів не змогли провести аеророзвідку, а в місце запланованого проходу ворог перекинув підсилення. Приймати бій довелося вже на вході до села на лінії зіткнення. Наші сили змогли вибити ворога з позицій і навіть захопити трофеї, але ворог спробував оточити групу, заглушив зв’язок, викликав артилерійську підтримку та ударні гелікоптери Ка-52. Пострілом ПТУР був знищений бронетранспортер ЗСУ з екіпажем, у бою загинули також двоє піхотинців.
Втрати вдавалося мінімізувати завдяки підтримці танків Героя України полковника 1 ОТБр Євгена «Адама» Межевікіна. Бронемашини групи заклинили, їх довелось евакуювати. Два трофейні «Тигри» також зламалися. Один з них лишався на дорозі та приймав на себе удари ворога, при цьому кулеметник не залишив машину, прикриваючи фланг. Усередині дня Горбатенко надав наказ розбитися на маленькі групи та відходити лісосмугами. Відхід проходив під ударами артилерії, танків і авіації.
Росія каже, що Маріуполь «повністю очищено», закликає здатися
Стратегічне портове місто було повністю очищено,а невеликій групі бійці, які тримаються на околицях, наказано «скласти зброю», повідомляє міністерство оборони Росії.
До статті →,Суспільство вимагало деблокувати захисників Маріуполя. Всі цього хотіли, але не розуміли, як це зробити через складну ситуацію у Збройних силах. Коли доходило до справи і в кожного запитували «Ви готові?» — люди відмовчувались, охочих було мало. Але ініціативну групу, яка була готова спробувати, таки зібрали. Одна посилена рота мала рухатися з Запоріжжя на Маріуполь. Кістяк мав бути з «Азова», а ми з бійцями мали їх підсилити. З Маріуполя нам назустріч мала рухатися ще одна група.
Згодом зʼясувалося, що автори операції планували все «на авось». Коли я це зрозумів? Коли на нараді перед самим виходом нам сказали, що завдання ― вивести захисників Маріуполя, але на питання «На чому їх вивозити?» відповіли, що вантажівок не буде. Виглядало так, що вони самі не вірили, що ми кудись дійдемо. Я думаю, вони розраховували на удачу: вийшло б — вони б отримали ордени; не вийшло б — їх би сильно не лаяли, бо суспільство ж вимагало звільнити з оточення бійців. Потім по військових частинах нам збирали техніку, снаряди. У цей час мало бути бойове злагодження, планування завдання, але командир не мав на це часу. Я допоміг спланувати бій. Частина підрозділів мала створити коридор, яким б ми пройшли вглиб оборони противника, знищили резерви, артилерію і командний пункт, а після цього продовжили рух до Маріуполя. Захисники міста мали пробиватися з центру на околиці Маріуполя і виходити разом з нами. Якщо вихід був би неможливий, то ми б залишились у Маріуполі та підсилили оборонців.
Ми вирушили. Щоб не описувати все, що там відбувалося, скажу так: ми опинились попереду, піхота за нами не встигла. Підрозділи, які мали пробивати коридор, не змогли пробити оборону росіян, завʼязався бій, наші зазнали втрат. Тому нам дали завдання допомогти пробити коридор і знищити противника в селі, де йшов бій. У складі підрозділу, якому була потрібна допомога, був військовий, який мене впізнав ― ми воювали в Пісках у 2014 році. Він попросив прикрити, поки забиратиме поранених і вбитих. Поки ми допомагали, наш танк натрапив на міну. На щастя, всі, крім машини, лишилися цілі. Я пересів на інший танк. Усіх поранених і вбитих евакуювали, але виявилося, що весь підрозділ, з яким ми йшли на прорив, поїхав звідти. Ми вирішили почекати, думали, хтось до нас повернеться. Потім нас почала сильно крити артилерія — треба було маневрувати. Ми ще чекали, що наші таки приїдуть виконувати завдання, але вони повернулись на вихідну точку. Ми ще почекали і під вечір отримали команду повертатися туди, звідки виїжджали. [посилання 4]
Командир морпіхів закликав терміново деблокувати Маріуполь
Ситуація є критичною. Маріуполь може врятувати або термінова військова операція, або політичне рішення. Командир 36-ї окремої бригади морської піхоти, майор Сергій Волина закликає владу провести деблокаду Маріуполя в найкоротші терміни або військовим, або політичним шляхом.
,В окупованій частині Маріуполя запровадили пропускну систему: в такий спосіб росіяни проводять перепис уцілілого населення для зачистки неблагонадійних. Мешканців міста змушують носити білі стрічки – знак розрізнення окупаційних військ.
Повідомляють, що в понеділок 18 квітня місто буде закрито на в’їзд і виїзд, також на тиждень заборонене пересування між районами. В цей період проведуть фільтрацію 100% чоловіків, що залишилися в місті. У фільтраційних таборах та пунктах усіх чоловіків проводять через допит, перевірку гаджетів, огляд тіла. Часті випадки знущань і побиттів.
відео представників країни-агресора
,Гуманітарна ситуація погіршується. Окупанти заявляють про запуск лікарні на 17 житловому масиві, але через продовження бойових дій вона для більшості маріупольців недоступна. Ліки розвозять хаотично та роздають насипом, незважаючи на медичні показники.
Для формування лояльності всередині міста і серед евакуйованих росіяни беруть під контроль більшість груп в соцмережах з пошуку близьких та фіксації пошкоджень житла. Через них поширюють контент, що має формувати картину, в якій окупанти «ввічливі та допомагають», а українська влада «винна в усьому».
Протягом дня через гуманітарні коридори до Запоріжжя проїхали 363 маріупольці.
,
Загинули через авіаудар по бункеру на «Азовсталі»
Загинули через падіння БТР з мосту під час прориву з правобережжя
