M86 - Доба 20 - 15.03 - Фальшиві цілі

До оборони міста залучені пам’ятники радянським танкам. Патрульна поліція отримує наказ виїхати з Маріуполя.

У середині березня танкісти 36 бригади морської піхоти, що базувались на заводі Ілліча, й азовські танкісти на «Азовсталі» вдалися до ідентичних хитростей. Вони зняли з постаментів, відповідно, корпуси танків Т-64А та Т-54, перетягнули поза межі заводів і змусили ворога сконцентрувати на них увагу своїх БПЛА та вогонь артилерії.

Побачивши, ймовірно, з БПЛА, що на території заводу стоїть танк, росіяни стали регулярно вести по ньому вогонь. Влучити не могли, проте нашим бійцям, які перебували в будівлі поряд, ці прильоти дуже дошкуляли. Спочатку ми стягли цей танк з постаменту і перетягнули його в бік «Азовмашу». На жаль, ми не знали, що в цехах поруч також стояла техніка. Тепер почало прилітати туди, і знову росіяни не могли в цей танк влучити. У підсумку ми взяли БРЕМ [броньовану ремонтно-евакуаційну машину] і перетягнули танк далі від території заводу на вулицю Тополину і залишили, повернувши у бік ворога.

Фото з відкритих джерел
фото - представник країни-агресора
фото - представник країни-агресора

У центральній частині заводу на постаменті стояв Т-55, який ми перетягнули за другі прохідні та поставили за воротами, на перехресті вулиць Гугеля та Азовстальської, щоб відвертати увагу ворога. Настраждався цей танк, звісно. Стояв на відкритому місці й протягом тижня ворог по ньому бив.

Фото з відкритих джерел
фото - представник країни-агресора

Цікаво, що 16 березня міністерство оборони РФ опублікувало відео повітряних ударів із використанням БПЛА «Оріон». Росіяни не називали місця застосування свого безпілотника, але обидва показані епізоди стосувалися заводу «Азовсталь». Один з ударів було завдано по Т-55, він не отримав значних пошкоджень.

Другий удар був націлений на Т-64Б1М екіпажу Олексія «Освальда» Братченка, уражений 12 березня і відбуксирований на «Азовсталь». Машину залишили біля головних прохідних у якості хибної цілі. Оскільки росіяни зосередили на танку надто щільний вогонь, пізніше його перетягнули на 600 метрів далі вулицею Набережною, де машина залишалася протягом року. Щодо відео з ударом БПЛА, то лазерна система наведення не допомогла «Оріону» влучити в статичну ціль – снаряд розірвався у кількох метрах.

Останні з поліції

Наказ залишити Маріуполь надійшов поліцейським 15 березня, нам – зранку 16-го. Коли командир довів нам, Костянтин «Каспер» Телепайло сказав, що бігати від ворога він не буде. Додав: «Яка різниця, де мені вбивати п***рів – у Маріуполі, Дніпрі або Львові? Краще я робитиму це у Маріуполі». Я також вирішив залишитись. Ми завантажили весь БК до автомобіля і вирушили до морського порту, де хотіли приєднатись до ССО або ГУР, але не знайшли їх і в підсумку долучилися до ВРСП [взвод розвідки спеціального призначення] «Азова».

Працювати нас відправили в район від АС-2 до магазину «1000 дрібниць». Ми з Каспером засіли на горищі дев’ятиповерхівки й вночі вели спостереження за допомогою тепловізора Archer. В ніч з16 на 17 березня Каспер побачив трьох бійців ворога, по яких ми відпрацювали. Другий контакт був трохи пізніше. Після цього ми почали займатись питаннями забезпечення і поїхали по боєприпаси до РПОП [рота поліції спеціального призначення], яка базувалася на вулиці Азовстальській. Там до нас приєднався Анатолій «Кіпіш» Д’ячук.

Поліцейські-спецпризначенці: Анатолій «Кіпіш» Д’ячук, «Лакі», Костянтин «Каспер» Теліпайло, фото надані бійцем з позивним Лакі

Останні з рятувальників

Територію наших загонів росіяни почали цілеспрямовано обстрілювати 10 березня, а вже 14 було знищено майже всю нашу техніку. Тому ми вже просто не мали змоги виїжджати на виклики. Останній наш вихід відбувся 15 березня. Тоді до частини прийшли люди, які повідомили, що через дорогу від нас зруйновано будинок, під завалами якого залишились цивільні. Взявши знаряддя, ми вирушили на місце і почали роботу, однак дуже скоро по нас відкрив вогонь російський танк. Врятувати ми встигли лише одну жінку.

Також 15 березня загинув наш колега Денис Безрукавий. В його броньований Ford Transit влучила протитанкова ракета, коли машина їхала з виклику вулицею Тополиною з боку заводу імені Ілліча» в напрямку нашої бази. Ввечері пожежно-рятувальну частину №22 захопили росіяни.

Знищені росіянами будівлі та техніка ДСНС

Евакуація

Коли зранку 15 березня представники міської влади, комунальних підприємств, поліції та сил оборони зібралися на чергову зустріч, будинок міськради було обстріляно. Поранення отримав начальник одного з управлінь міської ради Ваагн Мнацаканян. Відтоді чиновникам дозволили за бажання виїхати з Маріуполя. Цього ж дня відкрився «зелений коридор».

14 березня 2022 вирушила перша колона з Драмтеатру. Коли стало зрозуміло, що евакуації не буде, 20-30 машин поїхали трасою в бік Запоріжжя. Повернулося може машин п’ять, обстріляли колону. Потім люди вирішили ще раз спробувати й поїхали понад морем у бік Бердянська – і виїхали.

У театрі з’явився генератор, і ми підзарядили телефони. Від церкви, що поблизу, додзвонилися в Одесу, дізналися новини. Додзвонилися знайомим у Бердянськ, і вони сказали, що можна їхати, але обережно, оскільки є міни. В ночі з 14 на 15 березня був страшний обстріл, десь опівночі. Ще військові прийшли й розповіли, що лінія фронту йде до центру. Тяжка була ніч, думали, їхати чи не їхати. Якесь таке відчуття було, що якщо залишимося тут, то помремо. І, якщо поїдемо, не факт чи будемо жити. Ми вирішили хоча б спробувати.

Маріуполь у новинах

До Запоріжжя прибули перші евакуйовані з Маріуполя

Ввечері 14 березня до Запоріжжя приїхали перші жителі Маріуполя, які змогли залишити місто маршрутом «зеленого коридору» на власних автомобілях. Про їхнє прибуття повідомляє Запорізька ОВА.

15 березня ми не збиралися їхати. Але раптом забігла Олена: «А що ви сидите, ну, поїхали!» Я миттю зібралася, взяла тварин. Перед цим всю ніч малювали написи «діти». Люди одне одному переказували, що має бути такий напис на машині та білі стрічки. Писати виявилося нічим. Довелось малювати лаком для нігтів. Швидко посідали в машини, приклеїли таблички та прив’язали стрічки. Дорогою стала збиратися ціла колона. Білі пов’язки нам наказали зняти. Ніхто з нас не знав, що відбувається в Україні. Коли виїхали, тільки тоді я дізналася, що Київщину окупували, що Чернігівщина теж окупована. Для мене це був страшенний шок. Я була певна, що всі страхіття відбуваються на Донеччині, здебільшого в Маріуполі, як завжди. Тож я думала, що ми швидко дістанемося до наших. Звідки я могла знати, що буде 22 блокпости, і треба їхати аж до Запоріжжя? Отак їдеш і думаєш, що їдеш у безпеку, а насправді ні. Це було страшне розчарування.

Перший блокпост русні був уже за межами Маріуполя. На ньому стояли дуже молоді хлопці, вони щось хіхікали. Їм було весело. Один був із «ДНР», з його розмови було зрозуміло, що місцевий. У нас попросили документи, Олена показала їм паспорт в Дії. А по них видно, що вони дикі такі, що не знають навіть, що документи можуть бути в електронному вигляді. Часто траплялися кавказці. Деякі прекрасно говорили російською, а були такі, що когось кликали, бо не могли двох слів зв’язати. Удавали, що вони рятівники. Лопотали там щось таке – «щєньщіни, мі вам паможєм» або «там апасна, єдь абьєзд». Усі вони були з цими пов’язками білими. Тоді ми зрозуміли, що вони ідентифікують русню.

Того дня ми не встигли виїхати на українську територію. Уже стемніло. Ми спробували їхати далі, але нас знову зупинили, усіх просто лишали на трасі. На вулиці 10 градусів морозу, бензину обмаль, заправитися ніде. У машині не погрієшся, треба глушити двигун, бо не доїдемо. В одній машині не було скла. Я на рештках заряду знову дзвоню в істериці до Львова. Якимось дивом у селищі Верхні Криниці, що розташоване поруч, знаходять контакти людей, які готові прихистити.^[3]

Світові ЗМІ про Маріуполь

Жахливі умови в Маріуполі - українському місті в облозі

Нові фотографії з українського портового міста в облозі демонструють жахливі умови, в яких живуть його 500 000 мешканців. Російські війська повністю оточили місто, а обстріли вже забрали тисячі життів.

Відомі втрати сил оборони Маріуполя